Для ТЕБЯ - христианская газета

Без Бога не было б рассвета
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Без Бога не было б рассвета



* * *
Без Бога не было б рассвета,
Без Бога не придет закат,
Без Бога не наступит лето;
Ни дождь, ни зной, ни листопад.
Без Бога не заблещут звезды,
В осоку не войдет волна,
И не разбудят воду весла,
И не наступит тишина;
Не будет сласти поцелуя,
Не будет детского «угу».
И если в мир другой пойду я,
Прийти без Бога не смогу.


* * *
Тучи серые, тучи севера,
С тучи сыплется белый гнус.
Много холода понасеено,
Осуждать его не берусь.
Непролазица, аж по ступицы,
Аж порежешься — стылый день;
Не останешься, и не сдвинешься,
Света ниточку не продень.
Неурядица, неудобица,
Цвет землистый у лица.
Друг, нам пятиться от распутицы?
До конца пойдем, до конца.


КРАСОТА СПАСЕТ МИР?
Она всегда на нас взирала
Со всех сторон и с высоты,
И нам ее казалось мало,
Недоставало красоты.
И кровосос, и злой убийца, —
Кто скажет, что не может быть? —
Мог красоты шутя напиться
И жертве череп раздробить.
Спасет мир только вера в Бога,
Когда путем добра идешь.
И с красотой душа убога
Если души хозяин — нож.

* * *
Один заметен, а другой — увы —
Не впишется в истории анналы.
Один красив посадкой головы,
Другой невзрачен, как червяк усталый.
Всевышний красоту тебе вручил,
И стоит ли гордиться этим даром:
Ведь ни за что все это получил,
И все тебе досталось это даром.
И слава призадуматься велит,
Пока живешь - живы ее уставы.
Да, Пушкин славен.
Пушкин был велик.
А что ему теперь до этой славы?

* * *
У Неба любимчиков нету —
Для каждого короток путь.
Промчится по небу комета —
Сгорит, не распутав всех пут.
Смеялся ли, плакал при жизни —
Умчишься в намеченный миг.
Дождь солнечный пыль
только сбрызнет,
И снова проселок пылит.
Никто не разведает тайны:
Откуда пришел и куда.
Осенний день серый печальный,
И скоро придут холода.


* * *
Купавки, купавки, купавки —
Золотом вышит луг, —
Горец, гусиная травка
И луговой лук;
Таволга, дикая мята,
Сочный прибрежный рогоз:
Как это все понятно,
И дорогое до слез.
Начищена солнца полуда,
Тропинки теряется нить...
За все это золото луга
Прожитых дней не вернуть.


* * *
Не надо на завтра загадывать;
А будет ли завтра? Скажи.
Может лучи, может градины;
Вороны или стрижи.
Хвост глупости часто задран —
Метелит земную высь...
А за сегодня и завтра —
Господу поклонись.

* * *
Во всем есть глубочайший смысл,
Но человек понять не может
Его, хоть много сил положит,
Всем существом срываясь ввысь.
И не бессмыслен человек,
В него положено значение, —
Как звездам дадено свечение,
Как времени отпущен бег.
И нет бессмыслия ни в чем,
Но есть нетронутые струны,
Есть неиспытанные струи.
Наш мир на тайны обречен.


* * *
Да нет — ничто не исчезает,
Ни тело наше, ни душа;
Куда уйдут — никто не знает, —
Не знает, кто рожден дышать.
Предполагать, гадать — умеем,
А дальше этого — ни зги:
От выкрутасов дум мелеют
Наши незрелые мозги.
Совсем никчемны наши схемы,
И знаний низок потолок,
И убедимся в этом все мы,
Когда узнать наступит срок.


* * *
Я не пойму чем ум гордится,
Чем он гордится — не пойму;
Он к облакам взлетал как птица,
Он падал с высоты в траву.
И вновь взлетал чуть отдышавшись,
И снова падал, как всегда;
И как всегда его хлестали
Немилосердные года.
Он как израненная птица,
Он словно ураган больной;
И суждено ему носиться
Так между небом и землей.


* * *
Не ищи для себя оправданий,
Виноватых вокруг не ищи:
Не построил ты стройного здания,
А построил какой-то ощип.
Не хватило ни силы, ни воли;
Пожалел ты себя, пожалел:
Много холил, мало неволил,
Мутью-серостью переболел.
И получено то, что заслужено,
И, навряд ли, иное грядет.
Кто не хочет барахтаться в луже —
К морю через пустыню идет.


* * *
Лето. Короткое лето;
Вот и желтеет листва.
Больше не ищешь ответа,
И от вопросов устал.
Пока что узоры ясеня —
В струях небесных вод.
Все уже кажется ясным,
И не понять ничего.

* * *
Не надо злиться и ругаться
Споткнувшись о бугор ногой; —
Неровная дорога, братцы,
А что поделать? Нет другой.
Ну, нет ее — не умостили,
Не сгладили, не подмели,
Местами грязь пораспустили,
До вида скотского свели.
А будет лучше? — я не знаю, —
Предвидения не дали власть...
Учу-учу, а сам ругаюсь -
Ботинком зачерпнувши грязь.


Об авторе все произведения автора >>>

 Леонид Олюнин Леонид Олюнин, Россия. Пермь.

e-mail автора: leonidolyunin@yandex.ru

 
Прочитано 3705 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Дай силы - Светлана Краскова

Страх - Дроздов Иван Викторович

Хлев и Храм - Александр Грайцер

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Поэзия :
Август не балует дождями - Sorokin Oleg

Поэзия :
Молитва женщины - Алла Войцеховская

Для детей :
Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100