* * *
Без Бога не было б рассвета,
Без Бога не придет закат,
Без Бога не наступит лето;
Ни дождь, ни зной, ни листопад.
Без Бога не заблещут звезды,
В осоку не войдет волна,
И не разбудят воду весла,
И не наступит тишина;
Не будет сласти поцелуя,
Не будет детского «угу».
И если в мир другой пойду я,
Прийти без Бога не смогу.
* * *
Тучи серые, тучи севера,
С тучи сыплется белый гнус.
Много холода понасеено,
Осуждать его не берусь.
Непролазица, аж по ступицы,
Аж порежешься — стылый день;
Не останешься, и не сдвинешься,
Света ниточку не продень.
Неурядица, неудобица,
Цвет землистый у лица.
Друг, нам пятиться от распутицы?
До конца пойдем, до конца.
КРАСОТА СПАСЕТ МИР?
Она всегда на нас взирала
Со всех сторон и с высоты,
И нам ее казалось мало,
Недоставало красоты.
И кровосос, и злой убийца, —
Кто скажет, что не может быть? —
Мог красоты шутя напиться
И жертве череп раздробить.
Спасет мир только вера в Бога,
Когда путем добра идешь.
И с красотой душа убога
Если души хозяин — нож.
* * *
Один заметен, а другой — увы —
Не впишется в истории анналы.
Один красив посадкой головы,
Другой невзрачен, как червяк усталый.
Всевышний красоту тебе вручил,
И стоит ли гордиться этим даром:
Ведь ни за что все это получил,
И все тебе досталось это даром.
И слава призадуматься велит,
Пока живешь - живы ее уставы.
Да, Пушкин славен.
Пушкин был велик.
А что ему теперь до этой славы?
* * *
У Неба любимчиков нету —
Для каждого короток путь.
Промчится по небу комета —
Сгорит, не распутав всех пут.
Смеялся ли, плакал при жизни —
Умчишься в намеченный миг.
Дождь солнечный пыль
только сбрызнет,
И снова проселок пылит.
Никто не разведает тайны:
Откуда пришел и куда.
Осенний день серый печальный,
И скоро придут холода.
* * *
Купавки, купавки, купавки —
Золотом вышит луг, —
Горец, гусиная травка
И луговой лук;
Таволга, дикая мята,
Сочный прибрежный рогоз:
Как это все понятно,
И дорогое до слез.
Начищена солнца полуда,
Тропинки теряется нить...
За все это золото луга
Прожитых дней не вернуть.
* * *
Не надо на завтра загадывать;
А будет ли завтра? Скажи.
Может лучи, может градины;
Вороны или стрижи.
Хвост глупости часто задран —
Метелит земную высь...
А за сегодня и завтра —
Господу поклонись.
* * *
Во всем есть глубочайший смысл,
Но человек понять не может
Его, хоть много сил положит,
Всем существом срываясь ввысь.
И не бессмыслен человек,
В него положено значение, —
Как звездам дадено свечение,
Как времени отпущен бег.
И нет бессмыслия ни в чем,
Но есть нетронутые струны,
Есть неиспытанные струи.
Наш мир на тайны обречен.
* * *
Да нет — ничто не исчезает,
Ни тело наше, ни душа;
Куда уйдут — никто не знает, —
Не знает, кто рожден дышать.
Предполагать, гадать — умеем,
А дальше этого — ни зги:
От выкрутасов дум мелеют
Наши незрелые мозги.
Совсем никчемны наши схемы,
И знаний низок потолок,
И убедимся в этом все мы,
Когда узнать наступит срок.
* * *
Я не пойму чем ум гордится,
Чем он гордится — не пойму;
Он к облакам взлетал как птица,
Он падал с высоты в траву.
И вновь взлетал чуть отдышавшись,
И снова падал, как всегда;
И как всегда его хлестали
Немилосердные года.
Он как израненная птица,
Он словно ураган больной;
И суждено ему носиться
Так между небом и землей.
* * *
Не ищи для себя оправданий,
Виноватых вокруг не ищи:
Не построил ты стройного здания,
А построил какой-то ощип.
Не хватило ни силы, ни воли;
Пожалел ты себя, пожалел:
Много холил, мало неволил,
Мутью-серостью переболел.
И получено то, что заслужено,
И, навряд ли, иное грядет.
Кто не хочет барахтаться в луже —
К морю через пустыню идет.
* * *
Лето. Короткое лето;
Вот и желтеет листва.
Больше не ищешь ответа,
И от вопросов устал.
Пока что узоры ясеня —
В струях небесных вод.
Все уже кажется ясным,
И не понять ничего.
* * *
Не надо злиться и ругаться
Споткнувшись о бугор ногой; —
Неровная дорога, братцы,
А что поделать? Нет другой.
Ну, нет ее — не умостили,
Не сгладили, не подмели,
Местами грязь пораспустили,
До вида скотского свели.
А будет лучше? — я не знаю, —
Предвидения не дали власть...
Учу-учу, а сам ругаюсь -
Ботинком зачерпнувши грязь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.